Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.03.2017 року у справі №915/604/15
Постанова ВГСУ від 28.12.2015 року у справі №915/604/15
Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №915/604/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Справа № 915/604/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргуприватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировичана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (головуючий суддя Пироговський В.Т., судді Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В.)на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 04.08.2016 (суддя Коваль С.М.) у справі№915/604/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПОРТ НІКА-ТЕРА"доКомпанії "Sandypool Limited,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Руслан Володимирович,провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,за участю представниківпозивачаГорєлов О.Л.,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2016 у справі №915/604/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016, позовні вимоги задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.03.2015 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., зареєстрований в реєстрі за №188.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 84 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, Компанія "Yavosun Trading Ltd" (Лімасол, Кіпр) /далі - Кредитор/ та ТОВ "МСП НІКА-ТЕРА" (Миколаїв, Україна) /далі - Позичальник/ укладено кредитний договір № Y/21/04/08 від 21.04.2008 /далі - Договір/ зі змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитор надає Позичальнику кредит у сумі 1.000.000,00 (один мільйон) євро строком з 21.04.2008 до 20.04.2025 включно.

Приписами п. 2.1 Договору передбачено, що надання коштів за кредитом здійснюється Кредитором після реєстрації цього Договору управлінням Національного банка України в Миколаївській області і отриманням Позичальником реєстраційного Свідоцтва.

Згідно з п. 2.3 Договору відсоткова ставка за користування кредитом складає 9,5% річних, які розраховуються щомісячно виходячи з фактичного періоду користування кредитними коштами на фактичну суму заборгованості за кредитом. При цьому день надходження і день списання кредитних коштів з рахунків Позичальника вважається як один день, а кількість днів в році складає 365.

Відповідно до п. 8.1 Договору строк його дії встановлюється з дати його підписання і до повного погашення кредиту і процентів за користування ним.

Додатковою угодою № 8 від 02.09.2011 у зв'язку з уступкою права вимоги Компанією "Yavosun Trading Ltd" щодо зобов'язань за Договором №Y/21/04/08 від 21.04.2008 новому кредитору - Компанії "Sandypool Limited" внесено зміни до преамбули кредитного Договору 21.04.2008.

Укладений сторонами у справі договір та додаткові угоди до нього зареєстровані управлінням Національного банку України в Миколаївській області, про що видано реєстраційне свідоцтво від 20.05.2008 № 09-023/1309 НДД з додатками від 24.12.2008 № 1, від 27.01.2010 № 2, від 29.12.2010 № 3, від 11.08.2011 № 4, від 03.10.2011 № 5.

Протягом дії Договору 22.03.2015 Кредитор звернувся до приватного нотаріуса Нікітіна Р.В. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ТОВ МСП "Ніка-Тера" на користь компанії "Sandypool Limited" заборгованості за кредитним договором №Y/21/04/08 від 21.04.2008 та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 142.000,00 грн. До вказаної заяви Кредитор надав документи, які свідчать про безспірність заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4.952,01 євро за період з 29.12.2014 по 22.03.2015, а саме:

1) оригінал кредитного договору № Y/21/04/08 від 21.04.2008 та додаткові угоди до нього №№ 1-11;

2) оригінал виписки № 7 від 17.02.2015 за кредитним рахунком № Y/21/04/08 від 21.04.2008;

3) оригінал висновку № 7/08/12 від 20.01.2015 експертного економічного дослідження документів фінансово-кредитних операцій за заявою від 08.12.2014 № 7;

4) копію Реєстраційного свідоцтва Управління НБУ в Миколаївській області від 20.05.2008 № 09-023/1309 НДД з додатками №№ 1-5;

5) оригінал Свідоцтва про передачу заяви від 19.03.2015, виданого приватним нотаріусом Димовим О.С. в порядку ст. 84 Закону України "По нотаріат";

6) копію довіреності представника компанії Sandypool Limited.

Приватним нотаріусом Нікітіним Р.В. на підставі зазначеної заяви та доданих до неї документів 22.03.2015 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 188, про стягнення з ТОВ МСП "Ніка-Тера" на користь Компанії "Sandypool Limited" заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 4.952,01 євро за період з 29.12.2014 по 22.03.2015 за кредитним договором № Y/21/04/08 від 21.04.2008, із змінами та доповненнями, та витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 142.000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи спірний напис недійсним, суди виходили з того, що Компанія "Sandypool Limited" є резидентом Республіки Кіпр і не є банком або іншою фінансовою установою за законодавством України, а тому договір №Y/21/04/08 від 21.04.2008 є не кредитним договором, а договором позики, за яким нотаріуси не уповноважені вчиняти виконавчі написи; крім того подані відповідачем документи не підтверджували безспірності заборгованості.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - Перелік документів). Вказаний Перелік документів містить вичерпні підстави для вчинення виконавчого напису і розширювальному тлумачення не підлягає. Для вчинення виконавчого напису необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія. Необхідно з'ясувати, чи передбачена заборгованість, щодо якої потрібно вчинити виконавчий напис, в Переліку документів.

Відповідно до розділу 2 Переліку документів для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п. 3.2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість боржника визнається безспірною, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи відповідають передбаченому Переліком документів.

Колегія суддів відзначає, що в порядку ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку відповідно до зазначеного Переліку.

Отже вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідачем були подані всі необхідні документи, встановлені Переліком документів, що спростовує висновок судів про те, що відповідачем не надано документів в необхідному обсязі.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Отже господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

У господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

При цьому в силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто, звертаючись з позовом у даній справі про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, позивач зобов'язаний був довести шляхом подання відповідних доказів обставини відсутності (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема, надати докази погашення заборгованості за Кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум, а суди - встановити відповідні обставини.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак суди вищевказаних обставин не встановили, обмежившись лише посиланням на те, що ТОВ МСП "Ніка-Тера" було надано відповідь від 13.03.2015 №526/НК-03 на заяву відповідача про незгоду боржника з вчиненням виконавчого напису, оскільки заборгованість не є безспірною.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з п. 1.19 Положення "Про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", затвердженого постановою Національного банку України від 17.06.2004 № 270, резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір про одержання кредиту в іноземній валюті від уповноваженого банку (далі - кредитний договір) у разі відступлення уповноваженим банком - первісним кредитором нерезиденту права вимоги за цим кредитом.

Кредитний договір підлягає реєстрації Національним банком у порядку, установленому цим розділом, за винятком вимоги щодо обов'язкової реєстрації договору до фактичного одержання резидентом-позичальником коштів за кредитом у частині коштів, одержаних резидентом-позичальником від уповноваженого банку - первісного кредитора.

Платіжні операції резидента-позичальника з нерезидентом за кредитним договором (з урахування змін, що передбачені іншими угодами/договорами, які стосуються його реалізації, у тому числі відступлення права вимоги), здійснюються лише після його реєстрації Національним банком.

Відповідно п. 2.1 Положення резидент-позичальник звертається до обслуговуючого банку для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) в Національному банку.

Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог пункту 1.13 глави 1 цього розділу.

Згідно з п. 3.1 Положення обслуговування уповноваженим банком операцій за договором [зарахування іноземної валюти на рахунок резидента-позичальника в уповноваженому банку, що надходить від нерезидента як кредит, з урахуванням вимог пункту 3.7 цієї глави; здійснення купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти за кредитними операціями та платежами за цими операціями за дорученням резидента-позичальника; списання іноземної валюти на користь нерезидента з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором] здійснюється лише за наявності реєстрації договору Національним банком.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначав відповідач та встановлено судами, укладений сторонами у справі договір та додаткові угоди до нього зареєстровано управлінням Національного банку України в Миколаївській області, про що видано реєстраційне свідоцтво від 20.05.2008 № 09-023/1309 НДД з додатками.

Таким чином управлінням Національного банку України в Миколаївській області як органом, уповноваженим на реєстрацію кредитних договорів, укладеними з нерезидентами, було неодноразово (під час первісної реєстрації договору, змін до нього, уступки вимог) встановлено відповідність спірного кредитного договору законодавству, в т.ч. з урахуванням того, що Компанія "Sandypool Limited" є резидентом Республіки Кіпр та на неї поширюється відповідне законодавство.

Однак суди не надали належної оцінки факту реєстрації спірного договору управлінням Національного банку України в Миколаївській області та відповідним правовим наслідкам такої реєстрації, а тому дійшли помилкового висновку про те, що спірний договір не є кредитним.

Колегія суддів також відзначає, що суди попередніх інстанцій послались на те, що факт приналежності спірного договору до договорів позики (оскільки Компанія "Sandypool Limited" є резидентом Республіки Кіпр і не є банком або іншою фінансовою установою за законодавством України) встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2015 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 915/1963/15 за 15.03.2016 позов компанії Sandypool Limited, Reg. № НЕ 101936 до ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера про стягнення заборгованості. Проте правові висновки суду у справі № 915/1963/15 щодо приналежності спірного договору до договорів позики є оціночними судженнями, а отже не можуть вважатися фактами, що мають преюдиційний статус в даній справі.

Таким чином суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіна Руслана Володимировича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №915/604/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич